«Активна фаза» судової реформи в частині внесення змін до процесуального законодавства, які набрали чинності з початком роботи Верховного Суду, не оминула й тему судових витрат. Новели процесуального законодавства спричинили зміни, зокрема, в регулюванні сплати судового збору в адміністративному судочинстві.
Повернення максимальної суми судового збору
Нова редакція Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон) повернула верхню межу для суми судового збору, яка підлягає сплаті за звернення до суду з позовною вимогою майнового характеру. При поданні до адміністративного суду позовної заяви юридичною особою з вересня 2015 року і до набрання чинності новою редакцією Закону сума судового збору визначалася за ставкою 1,5 відсотки від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак максимально можливої суми судового збору встановлено не було. Ця норма була особливо болісною для суб’єктів господарювання, які, наприклад, оскаржували податкові повідомлення-рішення на сотні мільйонів гривень, видані фіскальним органом після проведення податкової перевірки, адже з урахуванням «безмежності» суми судового збору за подання позову майнового характеру судитися з податковим органом було обтяжливо фінансово. Зміни до Закону передбачають, що сума судового збору, яка підлягає сплаті юридичними особами, не може перевищувати 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зміни в розмірах ставок судового збору
Нова редакція Закону запровадила також певні зміни в розмірах ставок судового збору для перегляду рішень судів першої інстанції. Так, законодавець увів за подання скарги до суду апеляційної та касаційної інстанції ставки в розмірі 150 та 200 відсотків відповідно замість 110-130 відсотків суми збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви до суду першої інстанції, як було в попередній редакції. Мотивом таких змін, очевидно, було також бажання запобігти поданню завідомо безпідставних або штучних апеляційних та касаційних скарг. Проте з урахуванням обмежених можливостей для звільнення та зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті, можуть виникнути проблеми з забезпеченням доступу до правосуддя. Це питання є об’єктом особливої уваги як Європейського суду з прав людини (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» за заявою № 28249/95), так і національних судів. Вищий адміністративний суд України в Постанові Пленуму від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» вказав, що «сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету». З огляду на це, дотримання гарантії доступу до правосуддя має переважати над усіма іншими завданнями суду.
Скасування звільнення від сплати судового збору
Окрім того, законодавець продовжує зменшувати коло суб’єктів, звільнених від сплати судового збору. Так, цього разу зміни торкнулися органів соціального сектору (Пенсійний фонд, Фонд державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування, органи та підрозділи органів з питань соціального захисту населення, Держпраці), які відтепер сплачуватимуть судовий збір на загальних підставах.
Сплата судового збору тільки за вимоги, що оскаржуються
Крім того, відтепер судовий збір за подання скарги про перегляд судового рішення в частині позовних вимог сплачуватиметься в розмірі збору тільки за ті вимоги, які оскаржуються. Раніше суди часто буквально тлумачили положення Закону, залишаючи без руху скарги в разі несплати збору в розмірі, визначеному відносно всіх вимог, які були заявлені в суді першої інстанції, незважаючи на кількість вимог, що оскаржуються. З урахуванням цього нововведення та водночас істотного збільшення розміру судового збору вдасться, з одного боку, гарантувати право осіб на оскарження судових рішень, а з іншого - справедливо встановити розмір збору, який підлягає сплаті.
Розстрочення/відстрочення сплати судового збору
Нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) встановлює, що суд може зменшити, відстрочити або розстрочити чи навіть звільнити сторону від сплати судових витрат. Проте новою редакцією Закону змінено перелік осіб, які можуть подавати клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Так, відповідно до статті 6 Закону подавати відповідні клопотання тепер можуть фізичні особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу, військовослужбовці та деякі інші категорії позивачів. При цьому, на відміну від тексту попередньої редакції Закону, суб’єкти господарювання такого права не мають. Та є в цьому й позитивний аспект. У більшості випадків українські суди, розглядаючи клопотання про розстрочення/відстрочення, відмовляли юридичним особам чи фізичним особам-підприємцям, натомість часто задовольняли такі клопотання бюджетних установ. Зазначені зміни в законодавстві будуть стимулом для суб’єктів владних повноважень утримуватися від завідомо безпідставних позовів.
Зменшення суми й повернення судового збору як стимули для вчинення процесуальних дій
Зміни також передбачають кілька «стимулюючих» норм. Наприклад, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Однак така «знижка» почне діяти з початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Ця система розпочне роботу через 90 днів з дня опублікування ДСА України в газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування такої системи.
Нове процесуальне законодавство встановлює багато «знижок» за вчинення окремих процесуальних дій. Наприклад, відповідно до статті 142 КАС якщо справа вирішується шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, то суд може вирішити питання про повернення позивачеві 50 відсотків сплаченого судового збору. Аналогічне положення стосується стадії перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції та Верховному Суді.
Таким чином, серед позитивних змін – повернення до встановлення максимального розміру судового збору, сплата судового збору в частині вимог, що оскаржуються, наявність «норм-стимулів» через механізми повернення судового збору. Залишаються, однак, питання стосовно розміру ставок за перегляд рішень, які певним чином ускладнили доступ особи до оскарження рішень судів першої інстанції, а також скасування права на розстрочення/відстрочення для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Опубліковано: "Юридична Газета", №1, 16 січня 2018 р.
Автор: Віктор Грабовський